Снігурівка: відбудова після звільнення та руйнації гідроелектростанції
Снігурівка, невелике містечко на Миколаївщині, пережило чимало випробувань: російська окупація, затоплення після підриву ГЕС та заміновані поля. Але найбільшим викликом для громади стало те, як вижити та відновитися в таких умовах. Люди виїжджають, влада змушена закривати школи, а боротьба за повернення нормального життя триває. У цьому репортажі ми розповімо, як Снігурівка намагається знайти можливості для відновлення після численних катастроф.
Одним із найсерйозніших викликів для громади став черговий злочин російських військових — вибух на дамбі гідроелектростанції в Каховці. Гребля була зруйнована вночі, і вже до ранку рівень води досяг рекордних позначок.
Підняття рівня води майже на 6 метрів затопило частину свердловин у місті, що спричинило тривалі труднощі з водопостачанням. Наразі показники стабілізувалися, і водопостачання здійснюється зі свердловин за звичним для мешканців Снігурівки принципом, повідомив керівник Снігурівської міської військової адміністрації Іван Кухта.
-- Після підриву Каховської ГЕС майже всі свердловини, окрім однієї, були затоплені водою. Така ж ситуація спостерігалася і в невеликих населених пунктах. Крім того, вода з річки потрапила в грунтові води, що живлять свердловини. Разом з нею у воду могли потрапити різні нечистоти і, ймовірно, мастило, принесене хвилею. Ми прийняли рішення зупинити роботу свердловин і організували підвіз води для громади, де це було необхідно. Надавали як питну, так і технічну воду. Через місяць ситуація нормалізувалася, -- зазначив голова МВА.
Водночас мешканці Снігурівки повідомляють, що проблеми з водопостачанням залишаються на порядку денному. Однак тепер ситуацію ускладнюють відключення електроенергії.
-- Немає світла, то і води не буде, -- каже житель міста Валерій.
Незважаючи на запевнення влади про забезпечення насосів генераторами, водопостачання в будинках відсутнє.
-- Поки насоси працюють, світло знову зникає. Вода не доходить до людей. У мене приватний будинок, це не так проблематично. Але моя сестра живе у багатоповерхівці на четвертому поверсі, там ситуація набагато гірша. Генератори їм привозять, але чи підключають їх, це вже інше питання, -- розповідає пан Валерій.
Кухта зазначив, що під час короткочасних відключень електрики генератори не запускали, обґрунтовуючи це потребою в економії, адже в майбутньому ситуація з електропостачанням може погіршитися. Також він пояснив, що проблема з водопостачанням зумовлена зношеністю мереж, які часто виходять з ладу, та високим споживанням води приватними домогосподарствами для поливу городів.
У громаді встановлена найнижча плата за водопостачання. Підключення генераторів наразі є дуже витратним через високу вартість палива, яке закуповується за бюджетні кошти. Якщо б відключення електроенергії були тривалими, використовувалися б генератори та резервні джерела живлення. Але проблема не лише в цьому. Приватний сектор розташований дуже близько до свердловин, і мешканці поливають городи, через що вода до інших не доходить. Якщо водопостачання триває лише 4 години на день, то вода ще не встигає наповнити резервуари біля приватного сектора, як вже не доходить до дальніх районів, - пояснює Іван Кухта. Ще одна проблема - стан водомереж у місті. Цього літа водопостачання забезпечувалося за рахунок роботи 5 свердловин, хоча зазвичай працюють лише 3. Це призводить до більшого обсягу води за рахунок підвищеного тиску. Однак стара мережа не витримує навантаження, виникають прориви. Тому водопостачання переривалося не лише через відсутність електрики, а й через те, що ми намагалися максимально використовувати наявні ресурси, руйнуючи стару систему.
Місцева громада активно займається оновленням водомереж, що частково здійснюється за підтримки данського партнерства. За останні шість місяців комунальні служби замінили понад 5 кілометрів труб.
У листопаді 2022 року, під час відступу з Снігурівщини, російські військові зруйнували п'ять мостів. Після підриву гідроелектростанції течія річки змила ще два мости. За інформацією на серпень 2024 року, всі сім мостів були відновлені.
-- Наразі зводимо новий пішохідний міст через річку Інгулець, який з'єднає село Юріївка з селом Івано-Кепине. Місцеві жителі вже давно потребували такої переправи. Зараз вони змушені використовувати човни, щоб дістатися до Івано-Кепине, -- повідомив керівник МВА.
Слід зазначити, що на території колишнього Снігурівського району було відновлено ще три зруйновані мости.
-- В межах колишнього району -- це безпрецедентно. В планах будівництво мосту, який який сполучає села Василівку, Євгенівку, Павлівку, Івано-Кепине зі Снігурівкою через річку Інгулець. Там побудували перший дерев'яний міст. Він тимчасовий. На жаль, через велику кількість великовантажного транспорту він надто швидко руйнується. Це міст обласного значення, а тому ОВА і обласна рада виділяють підрядні організації, його лагодять, але його треба замінювати на бетонний міст. Зараз ведемо перемовини, -- каже Іван Кухта.
Значну роль у їх відновленні зіграли донори з UNITED24 та 36-а Конотопська шляхо-відновлювальна бригада. Деякі з мостів були відновлені коштами обласного та державного бюджетів. Однак на кожний з них з бюджету громади виділено до мільйона гривень.
-- У кожному мостовому проекті громада брала активну участь. Це дуже вигідно і економічно доцільно для громади, адже на будівництво одного такого мосту ми витратили до мільйона, -- зазначає Іван Кухта.
До початку повномасштабного вторгнення в Снігурівці працювали чотири школи. Сьогодні частина з них пошкоджена російськими обстрілами або просто не потрібні через відсутність дітей.
Планується закриття шкіл №1 та №2. Школа №2 була пошкоджена ракетним ударом у ніч на Великдень 2023 року. Проте у відділі освіти Снігурівської громади зазначили, що закриття цього закладу обговорювалося ще раніше через недостатню кількість учнів у місті.
Діючими закладами в місті лишиться школа №3 та опорна школа №4. Однак і тут є проблема. Опорна школа сильно постраждала під час окупації. Деякий час росіяни намагались навіть поселити туди своїх солдат, однак керівництво школи цього зробити не дало і заклад зазнав пошкоджень від рук самих окупантів.
В навчальному закладі ракета С-300 цілком зруйнувала один з корпусів. Для його відновлення потрібно 50 мільйонів гривень. Додатково, більше 30 мільйонів необхідно для облаштування захисного укриття.
-- Зруйноване крило -- це 9 класів з одного боку. Можна їх ізолювати, -- розповідала директорка школи Вікторія Чернишова. Головне, щоб нам поміняли вікна і зробили укриття. Хоча за проєктом, то нас начебто мають почати відбудовувати у 2024 році.
За словами Івана Кухти, держава вже незабаром виділить кошти на відновлення. Однак, під час візиту данського посла в громаду обговорювалась і опція залучення представництва Королівства Данія до відбудови закладу.
Отже, наразі єдиним потенційним місцем для початку навчання залишається школа №3.
Проте й цій школі необхідні фінансові ресурси для завершення облаштування укриття. Хоча благодійний фонд Saved вже створив укриття, це покриває лише незначну частину потреб. Для повного завершення робіт потрібно додатково 14 мільйонів гривень.
-- Які проблеми виникають у Снігурівці? Через небезпечну ситуацію з 1 вересня розпочати навчання не вдасться. І навіть якщо завтра війна завершиться, це не вирішить всіх проблем. У третій школі має бути укриття, але його ще будують. У четвертій школі донори готові профінансувати будівництво укриття, але не можуть, оскільки школа частково зруйнована. Навіть якщо цього року Кабмін виділить необхідні кошти, ми все одно не встигнемо завершити всі роботи, які триватимуть до 2025 року, -- зазначає Іван Кухта.
Ситуація з навчальними закладами в населених пунктах громади також залишає бажати кращого. Школи та дитячі садки зазнали значних пошкоджень від бойових дій і потребують ліквідації. На даний момент обговорюється доля семи освітніх установ.
Ще один навчальний заклад, який фізично зник з міста — дитяча музична школа. Під час окупації російськими військами, вона, як і багато інших об'єктів, була знищена обстрілами. За словами голови МВА, відбудова музичної школи на даний момент є недоцільною. Проте, в майбутньому, школу можна буде розмістити у будівлі однієї з ліквідованих гімназій у Снігурівці.
Наразі на території колишньої школи відбуваються підготовчі роботи для облаштування Центру надання адміністративних послуг. Будівельники вже залили бетонну основу, на яку планують встановити модульний блок, та провели необхідні комунікації.
-- Це повноцінний ЦНАП. Він нічим не відрізняється від стаціонарного. Ми облаштовуємо майданчик і територію навкруги. Раніше там знаходилось приміщення музичної школи. Зруйновану будівлю ми демонтували спеціально під Центр надання адміністративних послуг, -- говорить Іван Кухта.
Одним із ключових завдань для громади, яка пережила російську окупацію і залишилася з мінною загрозою, є забезпечення безпеки. Наразі громада активно працює над створенням Центру безпеки, в якому під одним дахом будуть об'єднані місцева пожежна служба, поліція громади, представники Червоного хреста, а також центр з розмінування та актуалізації даних про мінну небезпеку.
Ще одне приміщення переобладнають під серверну кімнату для камер, розташованих на території Снігурівської громади, після впровадження системи відеоспостереження та аналітики "Безпечне місто".
Снігурівська громада сьогодні точно не найбезпечніше місце для того, аби розпочати власну справу. Ризик обстрілів значний -- до лінії фронту всього 15-20 кілометрів. Однак бізнес тут сьогодні намагається працювати.
Роботу відновив супермаркет. Відкривається ще один мережевий магазин продуктів. Відкрились кавʼярні. Відновив роботу місцевий хлібзавод. Фермерські господарства, попри небезпеку, продовжують працювати. Єдині, хто не може повернутись до роботи -- ті, у кого заміновані землі.
Варто відзначити відновлення у 2023 році одного з найбільших європейських заводів з переробки томатів "Agrofusion". До початку війни підприємство надавало робочі місця понад двом тисячам працівників.
— Прогрес у такому ритмі цілком задовільний, — зазначає Іван Кухта. — Впевнений, що у громади є реальний шанс на успішне існування. Важливо лише підходити до всього індивідуально та з розумом.
Аліса Мелік-Адамян, "НикВести"
